Коли я чую від деяких батьків дітей, які успішно відвідують спортивну школу чи секцію, фразу: «Ми припиняємо тренування і не будемо займатися спортом, бо: «… в нас не залишається часу на виконання домашнього завдання», «…ми не встигаємо з шкільними уроками», «… в нас з’їхала успішність в школі», «…ми ходимо ще на англійську, художку, в гурток швидкісного читання…», «…в нас ще ціла купа репетиторів (з математики, з мови, з історії…)», «…ми зараз готуємось до ЗНО, ДПА…» і т.д.і т.п. (при цьому називаючи такі однотипні причини), хочеться запитати в цих батьків: «А ви дійсно так любите свою дитину? Ви дійсно про неї дбаєте?» і, в цей момент, просто, хочеться ознайомити їх з такою сумною статистикою (що я і роблю цим постом). А далі, хай вирішують самі, в решті-решт це їхні рідні діти!

ТАК ОСЬ:

За даними ВООЗ, всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи в Україні на даний момент охоплено лише до 9% жителів країни – це у 6 разів менше, ніж у Фінляндії, Швеції, Франції та інших розвинених країнах.

Серед дорослого населення лише 4 українця з 100 систематично займаються фізкультурою.

Що стосується дітей, то до 85% денного часу більшість учнів знаходиться в статичному положенні. У молодших дошкільнят ходьба та ігри займають лише 16% часу доби. З надходженням до школи загальна рухова активність дітей падає майже на 50% і зменшується від класу до класу.

А мала рухливість погіршує функціонування багатьох систем організму, обмін речовин, викликає застій крові в нижніх кінцівках і веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку: знижується увага, послаблюється пам'ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій. Крім цього, падає опірність організму захворюванням, створюються передумови до розвитку недостатності серцево-судинної системи, слабкості опорно-рухового апарату.

Єдиним спасінням тут представляються регулярні, систематичні та нормовані заняття фізкультурою і спортом, які, крім нормалізації роботи органів і систем та зміцнення всього організму, викликають позитивні емоції, бадьорість і гарний настрій, а також сприяють вихованню особистості, її моральних і вольових якостей, прищеплюють потребу фізичного та морального самовдосконалення. А головне, про що так мріють усі батьки – у дітей з’являється бажання бути кращим У ВСЬОМУ. Чи, хіба-ж не для цього вони навчаються у школі аби бути розумними?